Микол шатох ну 7 рок в

МИКОЛІ ШАТОХІНУ 7-років.

В старе гніздо, на Явір, не прилітає птах.
Чомусь Вербі, теж сумно, бо вже й вона в роках.
Лиш роки не старіють, що їм зима, весна,
Ось чом засумували, і Явір і Верба.

Скрипить Явір, що сохне, і ніченькой і в день.
З Верби лишилось місто, високий чорний пень.
Гніздо гойдає вітер, ось, ось воно злетить,
Та Явір все не вірить, що птах не прилетить.

Таки діждався птаха, тільки він рядом сів.
На Явір який вище, ще листям шелестів.
Він каркнув, чомусь дважди, піднявся, закружляв,
Бо він тут народився, гніздо своє впізнав.

Ось так вона і доля, з якою живемо,
Гуляє на просторі, а зве в своє гніздо.
Бьє градом, сушить серце, як ту Вербу, до пня,
Тобі наш Явір, в «ТРІЙЦЮ» - співає вся рідня.

Я на коліно стану, Господи верни...
Я зірки не дістану, тож змилуйся мені...
Щоб всі пісні лунали, і нові і старі,
Щоб дні чудові стали, в Розкішному селі.

Якщо є в тебе мужність,
Пограти там в раю...
Зіграй свою любиму,
ЯБЛОНІ В САДУ....
23 липня 2013 року.