МАМО, МАМО, МАМО

МАМО, МАМО, МАМО…

Я тричі вимовляю «МАМО»
- Не вміючи перехрестюсь,
Бо ти едина та людина,
Якій в коліна поклонюсь.
Пасхальні дні. Церковні свята.
Збирають люд колокола.
Ти йшла по вулиці до хати,
Вминалась під тобой земля.
Ось тільки це не прохід звонів,
Прийшов тобі родити час.
В кімнаті був веселий гомін,
Христос Воскрес – розеднав нас.
Коли казав тобі я МАМА,
Це знала тільки ти сама.
А коли в школу провожала,
Пошиту сумку подала.
Тобі носив одні пятірки,
І вечорами у садку,
Ти гладила мою голівку,
Бо я просив гармонію.
Моя Матуся памятаю,
Як про Рябіну я заграв.
Мене тоді поцілувала,
Щось сльози капали в рукав.
Ті промайнули тяжкі роки,
Твоє тепло я відчував.
Коли служив я у морфлоті,
Листи піснями я писав.
Ти моя Мама, моя ненька,
Коліна даже не болять,
Я поклонюсь тобі низенько,
Здоровья, щастя побажать.
Коли твої зібрались хвилі,
Та й попливли у білий світ.
Ці знову колоколи били,
Це твій останній заповіт.
А може я, не доглядів щось,
Та тільки думка в нас одна.
Не повернувсь з війни коханий,
А я жалів, не плачьте МА!
Несу подяку своїм віком,
Мисками внуки торохтять.
Щоб стати кращим чоловіком,
Я зміг пораду передать.
Кіріченко Анна Андріївна
1910/2/13-1974 померла.
23 квітня 2006 року