Чужыя людзi

Сінхроннасць жэстаў даўно ўжо знікла.
Дарэмна столькі трывалі дзен.
"Не мой герой,"
Яна рашыла.
"І чорт з табой,"
Падумаў ен.
Чужымі сталі ў халодны вечар.
Былое знікла, сплыло, як сон.
Адвёўшы вочы,
Яна маўчала.
Счапіўшы пальцы,
Маўчаў і ён.
У цемры душнай старой кавярні,
Дзе водар кавы загойваў боль,
"Жадаю шчасця,"
Яна сказала.
"Бывай здарова,"
Прамовіў ён.


Рецензии
Но были ведь мгновения другие.
Они друг друга жесты повторяли.
Не думали, что станут вдруг чужими.
Когда они всё это потеряли?
Лишь вечер холодом поставил точку,
Глаза, потухнув, свет не отражали,
Слова в тиши и сердца два кусочка,
И запах кофе не излечит от печали.

Грустная история, Лана. Почему так бывает?

Александр Минус   07.03.2021 15:04     Заявить о нарушении