Пусть он стар

Вечером присела на скамейку -
Холод пробежался по спине.
Дома позабыла телогрейку,
Но шушун* мой старенький при мне.

Он красив, всегда согреет душу,
Вышивкой украшен расписной.
И блестит парча его к тому же,
Оторочен яркою тесьмой.

Пусть он стар давно, из моды вышел -
Я его по прежнему люблю.
Не сменю на платье из Парижа,
Новый покупать не тороплюсь.

Мой шушун - удобная одежда.
И любой украсит гардероб.
Кто не знает это - тот невежда!
Или несомненный остолоп.

На скамейку вечером присяду,
И соседям песню подпою.
Мой шушун - спасение в прохладу.
И не ровня прочьему тряпью.

*Старинная верхняя женская одежда вроде кофты, телогрейки или, реже, сарафана, рубахи.

PS. Українські жінки одягали шушун на свята та до церкви.

В рамках циклу матеріалів про традиційний український одяг «Інформаційна Вінниччина» розповідає про старовинний верхній одяг – шушун.
Шушун мав розширений силует кількома зустрічними складками від талії, по лінії якої позаду нашивали так звані червоні очі (червоні трикутники з сукна). Також шушун мав комір та пелерину. Його шили переважно з синього сукна, або ластика — тонкої підкладочної тканини. Шушун зазвичай був халатоподібного крою.
У центральних областях України, в кінці 19 століття заміжні жінки одягали шушун на свята та до церкви. Використовували цей одяг як обрядовий.

В різних областях шушун називали по-іншому – шушпан, халат, бурнус. Його шили з вибійчастого, або однотонного ситцю, тонкої вовняної чи шовкової тканини.

Шушун виглядав об’ємним через те, що був зшитий із великої кількості дрібних складок на спинці або вздовж талії. Обов’язковою частиною шушуна був призбираний виложистий комір і манжети.

Нагадаємо, шляхетні жінки за козацьких часів носили кораблики.