Ну ось і все.
Ну ось і все, ми з вами різні.
Ну а життя,
у кожного із нас одне.
Нам не судилося,
щоб від вінчання і до тризни.
А те, що думалось "кохання" -
все мине.
Мине. Мине, тому що кажуть,
час лікує.
Мине, тому що
дивимося з вами в різний бік.
Не знаю,
може ми колись і пожалкуєм...
Та не спинить
бурхливої ріки життя потік.
Не знаю,
та в душі тремтить струна утрати,
Але, як кажуть,
у всьому істина зовсім проста.
Бо не жалкуй за тим,
чого не варто повертати...
Тому я зараз тут,
у церкві,
перед оразом Хреста.
Перед образом Хреста
© Copyright: Людмила Татур, 2021
Свидетельство о публикации №121012807651
Свидетельство о публикации №121012807651
Рецензии
