Край

Ти, Бруте, другом фарбувавсь,
ба навіть родичем під час,
та рубікон здолати – зась…
І доля розділила нас.

Чи міг дивитись вірний друг,
як четверо на одного?
Як шию обвивав ланцюг,
чекав нервово – хто кого…

Я зла на тебе не держу,
але про всяк запам‘ятай:
ти перейшов свою межу
і ланцюгу тому вже – край!

27.01.2021


Рецензии