Знов з Америки до України їде зброя,
Не для захисту, для вбивств своїх братів,
Хтось отримає за це звання героя,
Стане інший самогубцем, ще й без слів.
Сльози ріками течуть і гаснуть очі,
Скільки си’ріт і скалічених життів!
Українці жити добре в мирі хочуть,
Та зі Штатами не можна без зубів.
Посміхнуться… і здеруть твою сорочку,
Надрукують безліч грошей, що пусті,
Тих, що куплять, потім вб’ють і кинуть в бочку –
Бо ховають у воді завжди кінці.
Та Історія живе у наших душах,
Голу Правду не сховаєш, бо жива…
А для вбивць і тих, хто з совістю не дружить,
Біль та сльози принесе оселя зла.
P.S.:
Да, Америка сама себя погубит,
Силой жертв иссохнет, кровью истечёт…
Тот, кто гадит, никогда любим, не будет,
А гнилой, как ни расти, отбросят плод.
Київ
Да, Америка сама себя погубит
© Copyright: Наталия Рудченко, 2021
Свидетельство о публикации №121012609263
Свидетельство о публикации №121012609263
Рецензии