Ця кав'ярня просилась до зустрічей наших давно –
задивлялась у очі затишними звабами вікон.
Ми усміхнено бачили крізь яснозоре вікно,
як щасливая жінка з щасливим сидить чоловіком.
Нам на щастя чуже задивлятись потреби нема.
Ні любові, ні щастя з тобою нам геть не бракує.
Ми й самі не допустим чужого між нами двома.
Ми любов'ю і щастям своїм лиш удвох розкошуєм.
Ми зайдем до тієї кав'ярні... Чому ж не зайти,
як за вікнами тими і кавово так, і затишно...
Але, як і на світі, в кав'ярні: лише – я і ти,
натяк блюзу і кавова ніжна щасливая тиша...
Ця кав, ярня просилась до зустрiчей наших давно
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121012407546
Свидетельство о публикации №121012407546
Рецензии