берег і край,
і земля,
де яром встромляє вона
свої голки до самого серця,
у надра націлене
незцілене, прокляте горе,
коли весна хитається не між теплом і снігами твоїми,
а ти вже лічиш птахів,
лікуєш їх рани,
заселяєш у гнізда,
де дрімають до часу,
а потім здіймуться і полетять,
уявляєш,
скільки любові буде в повітрі?!
стільки ж, скільки твоїх і моїх ненаситних птахів
09.23
23 січня 2020
птахи
© Copyright: Гелена Смилянская, 2021
Свидетельство о публикации №121012303660
Свидетельство о публикации №121012303660
Рецензии