Бублик. Частина 4
– Який гарний песик – приязно заговорила з ним тітка, розглядаючи Бублика, що сидів під прилавком. - Ну що? Їсти хочеш? Ось… і дала чебурека.
Бублик крутнув хвостиком, лизнув тітці руку.
– Ти дивись! Який галантний кавалер, засміялась весела жінка, - руки цілує! Ну їж, їж, не бійся…Бачу, що ти породистий пес, ось закінчу працювати, підемо додому. Чи ти, може, господаря загубив? Мабуть шукає тебе, а ти сидиш тут, га?
- Чуєш, Петре, - звернулась вона до якогось чоловіка, що стояв неподалік – Тут собака прибився, бачиш, такса, треба в радіовузол піти, повідомити, може загубив хтось і шукають? То ти вже придивись за моїм товаром, а я швиденько повернусь… І метнулась кудись.
Бублик відчував: щось не так.
Він кинувся бігти…
Хвилин за 15 по ринку оголосили , що собака породи « такса» знаходиться біля кафе «Мальва» і туди біг високий чоловік…
Вже четвертий день діти чекали на Бублика. Гриша і Кирило ходили щодня до озера, яке вкрилось тоненьким льодом. Дикі качки ще плавали посередині озера, де крига не встигла замерзнути. Адже зими зараз не надто суворі, ось і качки не відлітають.
– А що, Кирюшо, давай качкам сьогодні хліба понесемо, може їм голодно.
– Гайда!
Хлопці побігли в столову за хлібом.
– Це ж навіщо ви хліб берете, бешкетники? – запитала Марія Яківна.
– Качкам! – крикнув Гриша. Ми на озеро йдемо! – Марія Яківна перелякано охнула, сплеснула руками: - Хоч на лід не йдіть, бо втопитесь! – крикнула вона, та хлопці її не чули.
– Треба директора повідомити, вирішила Марія Яківна.
Весело ковзаючи по льодяних доріжках хлопці помчали з двору...
Не довго думаючи, вибігли на озеро. Старший Кирило попереду, Гриша за ним. Та раптом льодок, за ніч притрушений снігом, почав прогинатися і ламатись. – Назад! – крикнув Кирило Гриші, але сам провалився під лід. Гриша не знав як допомогти товаришу, що робити.
Кирил тримався двома руками за край льоду майже по шию у воді – Не рухайся, тримайся, я зараз – сказав йому Гриша…
Наразі сяйнула думка: треба щось подати. Може товсту гілку, бо рука його не сягала, хоч як не старався І став обережно йти до берега . І тут почув знайомий гавкіт, потім радісне скавучання!
– Бублик! Бублик! - Гукав Гриша, але Бублик зірвався з місця і побіг в протилежний бік до дитячого будинку.
Він влетів просто в кабінет директора, мало не збивши його з ніг.
Схопив за штани і став тягнути за собою.
– Бублик?! Ти? Це ти?! – не йняв віри Олександр Вікторович. – Куди ти мене тягнеш?
Бублик гавкав, відбігав, знову хапав його за одяг і тягнув за собою.
– Та добре, я зрозумів, щось сталось – сказав директор І прожогом вибіг з кабінету на ходу телефонуючи з мобільного
– Семене, швидко їдь до озера, Марія Яківна тривогу б’є, бо хлопці наші побігли качок годувати. Та я вже з Бубликом туди біжу! Уявляєш, повернувся!
Тим часом хлопці повзли на животі в бік берега, міцно тримаючись за товсту гілку, що знайшов Гриша. Мокрий важкий одяг заважав рухатись швидше, але хлопці не здавались.... – Дивись, - зрадів Гриша, це « Жигулі» Семена Петровича! – До–по-мо-жіть! – щосили крикнув Кирило.
– Зараз, зараз, тримайтесь, хлопці, я швидко … - говорив Семен Петрович, дістаючи мотузку… Чіпляйтесь по одному...
Тут і Олександр Вікторович з Бубликом прибігли!
Хлопці так замерзли, що аж зуби цокотіли, але які ж вони були щасливі, не менше Бублика, який стрибав, лизав всім руки, обличчя, гавкав, падав на спину і не знав як ще показати свою безмежну любов. Всі сміялись, обіймались, навіть плакали, їдучи назад в машині.
Гришу і Кирюшу переодягли, розтерли горілкою, напоїли гарячим чаєм з малиною. Вони навіть і не захворіли!
Кажуть,так буває, коли сильно перехвилюєшся. А тоді всі дуже перехвилювались! Бублик повернувся!
Про цю подію всі прочули: і в селищі, і навіть в місті говорили! Казали, що Бублик надзвичайна собака!
А бабуся Віра Пилипівна, пишаючись, всім казала: - Це ж мій Бублик! Він тепер і медаль одержить. В самого директора в кабінеті в кріслі спить! Он як!
– Наш Бублик тепер замісник директора! – весело сміялись діти.
Свидетельство о публикации №121012202942
Здорово, что такой славный финал! И Пёс Бублик - герой! Столько любви, туда все возвращаются и животные и люди. Бублик в сравнении с некоторыми антигероями - человечище! Здорово, на таком контрасте и детям понятно, особенно в эпоху "купи-продай", что друзей и любимых не продают, и любви их тоже не купить.
Спасибо!
Обнимаю)
Букашечка 29.01.2021 18:21 Заявить о нарушении
Кажется какие-то бытовые сценки но - всё так гениально!
Обнимаю тебя, моя дорогая!
Валентина Козачук 06.02.2021 22:28 Заявить о нарушении