Ти прагнеш зборОти, зламАти мене.
Зухвалість твоЯ, тобІ - так не минЕ .
Караєш мене, з непокОри тобі,
Та я подолаю пригОди – любІ!
Тобі, я від себе, не маю боргІв.
А щоб ти у пеклі, як свічка горів!
З своєї землі я ніде не піду,
Й не йтиму у злОдія на поводуУ.
В злочинця не їстиму вкрадений хліб.
А щоб ти з незрЯчого зОвсім осліп!
ПозбУтись мене ти не мрій, не спіши.
Не знаєш ти сили моєї душІ.
Яких би від тебе зазнав я атак,
Зігнути мене ти не зможеш ніяк.
ПокІрному бути тобі – не дай Бог!!!
А щоб ти сказився та й зОвсім подох!
Непокора
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121012103144
Свидетельство о публикации №121012103144
Рецензии