Про нас

Я б розчинилась в тобі як у Чорному морі
Та ти знаєш, що плавать не вмію.
Я б як птаха злетіла до тебе у небо
Та шкода, що поламані крила.
Я б як ненька гойдала тебе у ночі
Та дарма, що любити безсила.
Я б писала тобі красиві вірші, я б складала про тебе поеми, я б творила про тебе чудові пісні, я б про нас..
Я б про нас..
Як звучить мелодично..

Якось швидко забула про те, як кричала в ночі істерично.
Як благала лишитись, приповзла на колінах
І забувши про гордість - мовчала.
Не сказала ні слова, не почув ти докорів, не було затяжного скандалу.

Один раз і ти звик до подібних мелодій, адже легко вертатись, зникати
Дуже легко прощатись, писати «люблю», дуже легко лишати шрами.

Я втомилася, досить!
Досить грати на нервах
Досить гратися тілом і мною!
Той вулкан, що між нами, давно уже тліє
Той вулкан загасила сльозами та кров'ю.

Навіть рими тобі я вже більш не складу, не побачиш поеми, роману
Цю печальну сторінку розірву і спалю
І присиплю тим попелом рану.