У саду, бiля рiдноi хати
Посидіти б тихенько в тіні
І про молодість власну згадати –
Про недовгі юнацькі ті дні.
Знов угледіти стежку в віконце,
Що веде у замріяний гай,
І надвечір побачити сонце,
Що ховається за небокрай.
Та шляхом, що петляє мов стрічка,
Підійти до самої води.
Може спів цвіркунів, може річка
Повернутися зваблять туди,
Де довічне ховається літо,
Іскри сонячні на мілині,
Де життя моє сонцем зігріто,
Міражем майорить вдалині…
Свидетельство о публикации №121012005284
Героям слава!
А Вам,Владимир, здоровья и победы!
Яков Капустин 08.08.2026 18:25 Заявить о нарушении
С дружеским приветом,
Владимир Мишурский 11.08.2026 18:30 Заявить о нарушении