У саду, біля рідної хати
Посидіти б тихенько в тіні
І про молодість власну згадати –
Про недовгі юнацькі ті дні.
Знов угледіти стежку в віконце,
Що веде у замріяний гай,
І надвечір побачити сонце,
Що ховається за небокрай.
Та шляхом, що петляє мов стрічка,
Підійти до самої води.
Може спів цвіркунів, може річка
Повернутися зваблять туди,
Де довічне ховається літо,
Іскри сонячні на мілині,
Де життя моє сонцем зігріто,
Міражем майорить вдалині…
У саду, бiля рiдноi хати
© Copyright: Владимир Мишурский, 2021
Свидетельство о публикации №121012005284
Свидетельство о публикации №121012005284
Рецензии