Злись на себе, лиш на себе, мила –
я своє терпіння змарнував.
Боже, дати відповідь несила
на питань твоїх шалений сплав…
Ти за рік не витримала й тижня,
щоб не накрутити бігуді…
Чим ти краща, люба, за колишню?!
Тля вагання – із рідні біді…
У воді хрищАтій кисну мовчки,
заморожу всі свої гріхи.
Не завада ні сини, ні дОчки,
бо мені усе те до снаги.
Після пів доби у ванні мокну,
омиваю кляті порохИ.
Та коли не вдасться – краще здохну,
а віддам непрощені борги.
Не закрию зрештою забрАла,
бо довІку я відкрито жив.
Ти себе;, маленька, переграла –
отепер чекай і долі жнив…
Ти, волошко, невимовна штучка,
як твоє непевне майбуття…
Хай та діамантова каблучка,
оберегом стане за життя!
19.01.2021
Моя водохреща
© Copyright: Олександр Мачула, 2021
Свидетельство о публикации №121011906768
Свидетельство о публикации №121011906768
Рецензии