Він сказав би про неї – він міг би чимало сказати
в мить прощання – про цю неймовірно величну людину.
Міг сказати красиві слова про життя швидкоплинне.
Міг сказати, як важко єдине кохання втрачати.
Він би міг говорити, здіймаючи погляд до неба,
і рукою вказати на хмари: «Дивіться – і хмари...».
І згадати її незабутні жіночії чари.
І сказати усім: «Усміхніться, а плакать – не треба,
не любила вона сумувати, завжди усміхалась».
Він знайшов би ті сили, і сам, як бувало, всміхнувся б...
Він б сказав... Та боюсь, що на першому ж слові б спіткнувся,
бо на пам'ять про щастя йому лиш слова і зостались...
Вiн сказав би про неi - вiн мiг би чимало сказати
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121011900639
Свидетельство о публикации №121011900639
Рецензии
ось і мені лиш слова і лишились. А може просто щастя те не моє. Дякую. З незмінною пов.
Игорь Ярин 22.02.2021 05:40 • Заявить о нарушении
Игорь Ярин 22.02.2021 05:40 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.