Я піду, коли хочеш, бо лишитись не можу
Я покину тебе в самоті
Я не буду писати тобі щоночі, не скажу більше «добрих снів»
Не скажу, що ти мій, заберу того пса, що обрали ми разом з тобою
Забери також ти, всі слова ті назад, у яких зізнавався в любові.
Я не хочу бачити твого лиця
Я не хочу ридати від болю
Передай новій дівчинці оці слівця:
«Любов лиш тоді, коли двоє».
Як зненавидіти оті сни, у яких ми разом тобою?
Вийди з моєї ти голови
Залиши мене в спокої.
Я піду, коли хочеш, заберу свої речі, залишу тобі фікус на згадку
Я забуду твій номер, хоча це неможливо, видалю усі фотокартки
Я не стану благати тебе залишитись, я вже не побіжу за тобою..
Стану шлейфом парфумів у теплій спальні, стану спогадом, тінню, марою.
Не твоя більше я, не твоя, лиш збагни
Не твоя і твоєю не буду.
Прощавай, милий мій, прощавай назавжди
Прощавай, я тебе не забуду.
На згадку
© Copyright: Мария Бланк, 2021
Свидетельство о публикации №121011709615
Свидетельство о публикации №121011709615
Рецензии