А по небу ходять хмари...

      Речитатив:
 На березі річки сиділа дівчи'на. Вираз обличчя
і заплакані очі виказували стан її душі. Так гірко
їй ще не було ніколи... , це вперше...

А по небу ходять хмари,
А дівчи'на хлопцем марить
І не спить вона ночами,
Ходить з мокрими очами.

І нічого їй не миле:
Забрав спокій її милий,
Пропадає дівка в горі
І це бачать в небі зорі.

      Речитатив:
 За лісом сховався місяць, сонно тануть зорі і, ледь
помітно, стелеться туман... А одна хмаринка зависла
над річкою і стала плакати разом з дівчи'ною...

А дівчи'на пригадала
Як на щастя з ним гадала,
Як було у них все гарно,
Тільки сльози ллються марно:

Бо той хлопець не барився
Та й з другою оженився
І тепер його звуть татком,
І він бавиться з малятком.

      Речитатив:
 А між тим, на обрій викотилось сонце і стало
наповнювати небокрай яскравими барвами життя. Дівчи'на
раптом піднялася, зірвала квітку, помахала нею хмаринці
і пішла назустріч сонцю...

Ой ти доле, моя доле,
Ой ти горе, моє горе,
Мабуть годі сумувати,
Треба долю в руки брати.

І пішла тая дівчи'на
Долю кращую шукати
І зустрівся їй хлопчина,
Годі кращого і мати...

      Речитатив:
Пройшли роки... І люди стали казати, що часто бачили
як на берег річки приходили дві постаті - доросла жінка
і ще зовсім юне дівча. Весела і усміхнена дівчинка в траві шукала квіти,
потім їх зривала і вплітала в косу своїй матусі, у якої і вираз
обличчя, і заплакані очі виказують стан її душі. І люди
не знали, що так гірко їй було вже багато разів...

А по небу ходять хмари...

2016-17.01.2021 р.
Владимир Козачек
17.01.2021 р. 17:48