Моє вже літо відцвіло,
І листя осінь обірвала.
Кохання й горе - все було.
Душа і маялась, й страждала.
Я жовтий підіймаю лист
І вдячно посміхаюсь долі -
Це мій прощальний бенефіс
На стоптанному життє-полі.
Вдихну останніх днів тепло.
Зосталось суму зовсім трішки.
Чого жадалось - не збулось.
Лихого ж - набереться з лишком.
Зіграю вдячно роль свою
Без визнання та гонорару.
Життя безмежно я люблю -
Отруту п'ю цього нектару.
На повні груди ще вдихну
Земне повітря - насолоду
І в вічну зимоньку пірну -
В обійми Бога та природи...
(осінь 2020 - зима 2021)
Посмiхаюсь долi
© Copyright: Алла Дядык-Кузнецова, 2021
Свидетельство о публикации №121011706248
Свидетельство о публикации №121011706248
Рецензии