2006
Успадкована власність – моя самота...
Покладу у кишені, немов у труну,
Всі свої сподівання і марні літа,
Й помандрую в далеку країну сумну...
Присмерк долі зазнаю і сяйво видінь,
Буду тихо вдивлятися в очі віків
І, можливо, збагну: де похований біль
Всіх ілюзій моїх і несказаних слів...
Що я мушу зробити, щоб зглянувся світ –
Той, в якому мій розум себе загубив,
Де живе моя істина й кличе в політ -
У прозору безодню небачених снів...
Втрата пам'яті – може свобода лишень
Від чужих намагань передбачити час,
Від корисних порад, як тримати себе,
Щоб усе у житті було тільки гаразд!
Моя втеча від гаваней тихих – стрімка...
Моя вдача – шукати незнамо кого...
І нехай мою шхуну шторми розіпнуть –
Я блукаю в світах, де ховається Бог...
Моя самота
© Copyright: Брущенко Алёна Бруна, 2021
Свидетельство о публикации №121011703989
Свидетельство о публикации №121011703989
Рецензии