Мені погано, та все гірше.
Що, вплив, ну, мо, на Президента
Блазня горохового; ліпше
Без нього, з ним, цього агента,
Уже не буде. І не бідний
Народ, як кажуть, — зниклий, зомбі,
Історії з віків не гідний,
Сам собі написав на лобі
Хто він і що він. Вічна пам’ять,
На жаль, не кращому. Не може
З плечей струснути і не гаять
Часу, що зі згубою схожий.
Вибач, кобзарю і пророче,
Місця удома що не маєш.
Сльозами запливають очі.
А ти, народе, все час гаєш.
Вибач, кобзарю
© Copyright: Борис Коба, 2021
Свидетельство о публикации №121011701766
Свидетельство о публикации №121011701766
Рецензии