дивлюся на тебе, завмираючи серцем,
і в непослуху речення.
що недавно народжені,
але вже збиралися стати рядками.
куди ж мені без милозвуччя твого, мого неба,
із оберемком снів
податися?
степами?
і всі слова умить пригадані
урозтіч кинулись іскристими потоками.
лишилось тільки те "люблю тебе",
неначе сказане незручними
навшпиньках кроками,
коли ти спозаранку боїшся
розбудити рідну.
а ще оці чомусь блаженні скімлення:
"залишся хоча б тут зі мною"
на цьому фото, звично, своєрідно
хоча б часово - сніжною імлою.
залишся хоча б так зі мною.
залишся не забутими ще звуками,
блакитними фотографічними відтінками,
навіки вкоренілими життєпису сторінками,
пороками,
навіть якщо жорстокими.
залишся
11.01.20
залишся? К. П
© Copyright: Натан Зальберфарб, 2021
Свидетельство о публикации №121011105693
Свидетельство о публикации №121011105693
Рецензии