Не йму, як є, я віри чЕртям,
Бо домінує Білий Світ,
Де я живу своїм безсмертям,
Вже сім десятків з гаком літ.
На світі суща є країна
Та в ній, нажАль, багАто літ,
Як завелася чортовщІна:
Вона собоОю тьмАрить світ.
І я терплю її. Їй-богу! –
Було, на лихо чи біду,
Де чорт собі зламав би ногу
Там я іду собі. Іду-у-у...
А пОпри мене: черті… черті...
Несамовито галаскІ;
Такі вони тупі та вперті –
До сказу, з мАнії, близькі.
Вони – ніщо!.. Взялися (?)...
звідкись.
Подумать можуть, з хамількА,
Що я, собі дав похмилИтись:
Та, ні! Це, влАди – честь така.
ЧоРтОвЩiна
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121011002960
Свидетельство о публикации №121011002960
Рецензии