ГамбiТ

Прапори, як та загрАва,
На юрУ палахкотить.
Сонце й Небо –
Міць і Слава:
Золота години мить. 

Бачу наміри нарОду –
Вибивати клином клин,
Без оглядки на погоду,
У відносинах країн.

Дехто з них, від Поля Кая.
Їм, з ким бути, все одно.
Їх, від Авеля, лякає
Жовто-синє полотно.

Прямо падають з нетЯми;
Так судОмить стОпи ніг…
Я послав би їх до «мами»!
Слово зле, та я – не псих.

Всі оті, від Кая, смУту,
ПересУди та пліткИ,
З переляку, з перекрУту
КушпилЯть на всі бокиИ.    

Хто і як омАну сіє
Про це знаємо ми всі...
Не спокійно у Росії;
Та і... в «Київській РусІ».


Рецензии