В думках ,заснула. Снилось літо,
Тепло і річки тихий плин.
Я йшла у травах по коліна,
Десь гіркотою війнув полин.
При березі, по-під вербою,
Гойдались хвилями човни.
На лавці з дерева сухого
Сидів старенький і палив.
Чекав напевне на світанок,
Бо сонце сходило тоді.
В рожевий небо вбралося ранок,
Я йшла до сонця по воді.
Дідусь гукнув , я оглянулась,
А він тоді мені сказав
Хіба ж мене ти не впізнала?
Дивись доню яка краса
І я стояла і дивилась на батька,
На красу земну,
Раділа, плакала і відвернулася
Щоб витерти з очей сльозу.
Й прокинулась, то лише сон...
Я думаю...
Нам сни даються щоб зустрітись
З тими хто вже від нас пішов.
Щоб ми могли поговорити,
Осмислити життєвий шлях .
Щоб бачити що не зробили,
Де втратили, де помилились.
І знов вертаючись в реальність
Вже далі йшли без помилок.
В думках заснула...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121010608659
Свидетельство о публикации №121010608659
Рецензии