Роман Скиба - Про себе - En

ПРО СЕБЕ

Все було розмірене і просто.
Скрип трамваю, сизі паркани…
І в тіні каштанового зросту
Не передбачалося весни.
Він з’явився ночі на зачуду,
Не торкнувшись хвіртки у дворі.
І його, звичайно, за приблуду
Дві сходини визнали старі…
Постояв: “Невже не пізнаєте?"
А в руці свіча, немов свіча…
І, відкривши всі його прикмети,
Сива куртка спала із плеча.
Хтось до шпарки тиснувся цікаво.
Хтось кректав у темряву липку:
— Що у цього хлопця там за справа?
— Добре, що хоч двері на замку.
Довгий слід лишився заповітом…
Дощ упав лицем на ясени,
Раптом осягнувши, що над світом
Не передбачалося весни.

***


ABOUT MYSELF

Everything was measured and simple.
Tram creak, blue fences...
And in the shadow of chestnut growth
There wasn't supposed to be spring.
He showed up for the night,
Without touching the wicket in the yard.
And he, of course, was taken for a stranger
By two old steps...
He said, "Won't you know?"
And a candle in his hand, like a candle...
And, having opened all his signs,
The gray jacket slept off his shoulder.
Someone was pressing into the ark curiously.
Someone's voice was hoarse in the sticky dark:
"What's this guy doing there?"
It's good that at least the door is locked.
A long trail remained a will...
The rain fell face on the ash-trees,
Suddenly realizing that over the world
There wasn't supposed to be spring.

(c) Roman Skyba

(c) translated into English by Maryna Tchianova