Загублена зима

Плюс-три висить на градусі погоди.
Йому давно за звичай Новий Рік.
На вІддих дню – ніякої нагОди
І я, з утоми, градусом   п р о г і р к.

Мене судОмить ранішньої рані.
В крові цікавість
                         сповнюється в культ.
На день знайти б прогноз
                                     в телеекрані —
Щоразу пальцем тикаю у пульт,
На перебІр… Одна біда та й гОді!
Ніщо не давить душу так, як стрес.
І хто це там чаклує на погоді,
Вгорі, над нами, зрушених небес?

Минає час, а вже за ним і спека.
На спОгаді – минулого — нема.
Зима. Вона від мене так далека!..      
Про мене, так — загублена зима.


Рецензии