Вона така різноманітна,
Співуча, ніжна та легка,
Вона, як квіточка тендітна,
Плакуча, наче та верба.
Вона знайома із дитинства,
І зрозуміла, і проста.
Заплетені, немов в намисто,
Її чарівність і краса.
Лише вона зігріє душу
Десь у далекому краю.
Її любити я не мушу,
Бо я уже її люблю.
Вона, кажу я знову й знову,
Найважливіша у житті,
Найкраща, бо вона - є мова
Моєї рідної землі!
Вона така рiзноманiтна...
© Copyright: Татьяна Алёшина 3, 2021
Свидетельство о публикации №121010300521
Свидетельство о публикации №121010300521
Рецензии