З апатії – в паті
Я гибну в палаті
Навроді,
Комозний байбак.
З бузи-головою
Не маю покою –
Не знаю,
Чи виживу так.
Моя медицина,
Як ненька від сина,
Від мене
Віднаджує шок:
Із хворі такої
Пігулки й напої,
Не роблять
Надійності крок.
Днів сорок, як тОму
Вгамовую втому –
Чи буде
З лежачого толк?
Лежу та й гадаю,
Як бути – не знаю…
А може...
А може, це – рок!?
З апатії — в паті
На койко-кровАті
Погіршує нАстрій натЯк.
З хвороби такої
Ні дниИни в покОї —
Не знаю, чи виживу так.
РоК
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121010102200
Свидетельство о публикации №121010102200
Рецензии