Лина Костенко. Во мне есть кто-то...

             * * *
Во мне есть кто-то, спрашиваю: - Кто ты?
- Не знаю. Может, кем-то был в роду.
Меня водил под руку Аристотель
в каком-то очень сказочном саду.

И гасло солнце в предвечерних лузах.
А в Риме правил Тит или Нерон.
Тогда жила я в древних Сиракузах,
стихи писала золотым пером.

Везде своя и всё-таки без дома.
Душа моя летит в лучах эпох.
И где пути начало - неведОмо.
А где конец - лишь знает только Бог.

         27.12.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


             * * *
Хтось є в мені, і я питаю: — Хто ти?
— Не знаю, — каже. — Може, хто в роду.
Мене водив під руку Аристотель
в якомусь дуже дивному саду.

Згасало сонце у вечірніх лузах.
Десь в Римі правив Тит або Нерон.
А я тоді жила у Сіракузах,
писала вірші золотим пером.

Я скрізь своя, і я ніде не дома.
Душа летить у посвіті епох.
І де цей шлях почався, — невідомо.
І де урветься, знає тільки Бог.

         Лина Костенко