Я знаю, як росте трава.
Я бачив ріст наОчно, зрИмо.
У рості, явно одержимо,
Вона воістину – жива!!!
Коли дивитись, при нагоді,
Ні лиха ніби, ні біди…
Трава похитується, вроді,
В узбіч і в ріст: туди-сюди.
На ній плетінь витіювата…
Замерти силюся на мить,
А біле небо, наче вата,
Дощем пролитись має хіть;
І ця взаємність:трави - небо,
Билинка, паросток, росток,
Межі відведеної строк :
Обов’язковості – потрЕба.
Я знаю
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120123003123
Свидетельство о публикации №120123003123
Рецензии