Родичам iз Полтавщини

А Новий рік –- чи не вкине в ступор?
Чи не постукає -- знизу, із дна?
Мені погано. Бо в крові –- цукор
І війна.
Тітки і дядько віджили гідно.
Та зараз -– крутяться, мабуть, в гробах.
Бо їхні внуки -– у тітку рідну! –-
Стріляють: -- Бах!
Летять снаряди. Жовтіє преса.
Ридають ангели угорі.
Про мене родичі кричать: -- Агресор! –
Хоч добре знають весь мій життєпис
І -- чий я рід.
О родич, глянь –- «Репортаж из ада»,
Без агітації і без лжі –-
Лиш -- як тут тітці під вашим «Градом» --
Чи добре жить?
Сивіє пам'ять і погляд білий,
І, мов сніжинки –- оці слова:
Мене (я знаю!) ви не любили –-
Ну це ж не значить -- що убивать!
У світ –- без обстрілів, тихий, ситий,
Що всім нам меншає –- день по дню –-
Уже давно могли б запросити –-
Щоб тітку висмикнуть із вогню.
Старенький Петю і Колю-діду,
Ну що ж над нами планети злі?
Живіть спокійно: я не приїду – -
Попід дворами просить нічліг.
                30.12.2020