11. лелечий гомiн в небо вiдлетiв...
Лелечий гомін в небо відлетів
і жовтий лист мені дарує осінь,
і втомленість душі, а злива почуттів
вже втамувалася, але не легше зовсім.
І мабуть десь чиясь-таки рука
мою остатню вирішила долю
і в вир знялася зграя гомінка
з життя мого знівеченого поля.
Зірки неслись до грішної землі
і жовтий лист на землю тихо падав,
в передвечірній осені імлі
вся дійсність зникла десь у листопаді.
Той листопад -то осені вінець,
все є як є й наразі буть по тому.
Навкруг туман і душі нанівець...
Я з цим туманом повертаюся додому.
Свидетельство о публикации №120122806677
лелечий гомін стримує крило,
за день за два вже осінь,
і перший жовтий лист ії послом,
і ми це зрозуміти мусим.
протяжний потяга гудок,
в тумані довго лине.
а я на південь, від тебе за крок,
а би забути болісну хвилину.
багаття... попіл, жар-
вінець буяння літа.
і є на світі радість і печаль,
і в самоті найкращі вянуть квіти.
З теплом.
Галина Би-Локур 28.08.2022 12:34 Заявить о нарушении
Игорь Ярин 29.08.2022 08:30 Заявить о нарушении