11. лелечий гомiн в небо вiдлетiв...

 

Лелечий гомін в небо відлетів
і жовтий лист мені дарує осінь,
і втомленість душі, а злива почуттів
вже втамувалася, але не легше зовсім.

І мабуть десь чиясь-таки рука
мою остатню вирішила долю
і в вир знялася зграя гомінка
з життя мого знівеченого поля.

Зірки неслись до грішної землі
і жовтий лист на землю тихо падав,
в передвечірній осені імлі
вся дійсність зникла десь у листопаді.

Той листопад -то осені вінець,
все є як є й наразі буть по тому.
Навкруг туман і душі нанівець...
Я з цим туманом повертаюся додому.


Рецензии
День добрий, Ігоре. Трохи туги, це осені звичайно ноти.

лелечий гомін стримує крило,
за день за два вже осінь,
і перший жовтий лист ії послом,
і ми це зрозуміти мусим.

протяжний потяга гудок,
в тумані довго лине.
а я на південь, від тебе за крок,
а би забути болісну хвилину.

багаття... попіл, жар-
вінець буяння літа.
і є на світі радість і печаль,
і в самоті найкращі вянуть квіти.

З теплом.

Галина Би-Локур   28.08.2022 12:34     Заявить о нарушении
Дякую Галочка, чудово сказано. А що таке самота, по собі знаю. Привіт.

Игорь Ярин   29.08.2022 08:30   Заявить о нарушении
На это произведение написано 28 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.