Л. Юферова, Исповедь Ангела. Пер. с укр

Слушай, Никифор, а ты меня слышишь, я знаю,
Ты на том свете своим землякам передай,
Что в Дрибушевке, что вы называете раем,
Слишком ущербный и даже обугленный рай.

Капельку света не дали вы мне в утешенье,
Здесь даже солнцу протиснуться в щель не дают.
Как же  мне, Ангелу, видеть жилья разоренье?
Раньше бы знал, так поверь, не остался бы тут.

Внуки твои все в плачевном таком  состояньи…
Уж поседели,   таская болячки – беду,
Вечно согнУт я и в старом  весьма одеяньи,
Все презирают меня. Скоро  я  пропаду.

Хата твоя… – вспоминанья теплы – хоть и мЕлки,
Молча поникли акации и спорыши.
Время – колёсико,  крутит для Вечности стрелки,
Крутит,    чтоб вывернуть даже надежды души.

Есть отголоски, что в памяти не затопило,
Сказки мы с вами слагали на старых печах…
Как я, Никифор, хотел бы вернуть то, что было,
Крепко уснуть бы на ваших на тёплых плечах.

                27.12.2020
Сповiдь Ангела
Людмила Юферова

Слухай, Никифоре, ти мене чуєш, я знаю,
На тому світі усім землякам передай,
Що в Дрибушівці, яку називали ви раєм,
Надто надщерблений і часом спалений рай.

Тут не лишилось для мене ні крапельки світла,
Тут навіть сонце затиснуте в згорблений кут.
Як мені, Ангелу, бачить розрушені житла?
Знав би раніше, повір, не залишився б тут.

Внуки твої у такому плачевному стані…
Вже посивіли, колишуть болячки й біду.
Я вічно згорблений, в дуже старому убранні,
Всі зневажають мене. Скоро я пропаду.

Хата твоя – теплий спомин для мене – і тільки.
Німо заклякли акації і спориші.
Колесо часу розкручує Вічності стрілки,
Крутить-викручує навіть надії з душі.

Ще відголоски у пам’яті не затонули,
Як ми з тобою складали казки на печі…
Як я, Никифоре, хочу забігти в минуле
Й міцно заснути у тебе на теплім плечі.
http://stihi.ru/2020/12/24/5918