Поспiшати повiльно... С переводом

Поспішати повільно вважаю доречним,
Бо життя нам дається одне,
І за хвильку, бува, промайне...
Спорожніє навічно гніздечко лелече...

Тож смакуймо щедроти миттєвостей долі,
Спроби нас нахилити хоч раз.
Пробачаймо вагони образ,
І з колін підіймаймося, ніби з неволі.

Як же солодко бачити наше "сьогодні",
Хоч воно у біді та війні,
Щоб ми вивчили відповідь: "Ні!"
Не стрибали із "так" у безглузду безодню.
 
Як потрібно казати відверто й правдиво,
Без страхі'в, побиття, чи в'язниць.
Чистий дзвін непокірних дзвіниць
Не змовчить, і з країни брехню змиє злива!

Як хотілось би чути слова про кохання...
Хоч і дії важливі, проте
Слово щире, душевне, святе
Зігріває щоденним промінчиком раннім.

Тож повільно спішімо, бо встигнемо...звідси...
До кінця додивімось кіно...
Хтось знімає цікаве й давно!
Хай чим довш не закриють за нами завіси!
(18.11.20)




Перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://stihi.ru/2021/01/01/7813


…А спешить не спеша я считаю логичным,
Если жизнь нам даётся одна…
Удержать я её не вольна…
Опустеет, что было в нас гнёздышком млечным…

Так пригубим бокалы судьбинных мгновений
И нагнуть нас попытки подчас…
И простим же обиды на раз,
Встанем снова с колен, как встают из забвенья…

Как же сладко испить всю «сегодня» полезность,
Если даже в беде и в войне…
Чтоб слетало свободное «Нет!» –
Не прыжок наугад в распростёртую бездну…

Заявить важно честно и неколебимо,
Ни побоев страшась, ни тюрьмы.
Звоном звонниц наполнимся мы…
Не молчите – и ложь из страны смоют ливни.

Как желанны слова про любовь, про кохання…
Хоть поступки важны, но и всё ж
Слово, святостью полнясь, как рожь, 
По утрам согревает нас лучиком ранним. 

Так давайте любить не спеша, как стихами…
До конца мы досмотрим кино…
Кто его так снимает давно?!..
Не задёрнут пусть занавес жизни над нами!