Сильний і вирваний з контексту біль...
Криком лунав повсюди.
Знову,на рани,-хтось сипав сіль.
І довго бив у груди.
Від того не легше,що я не зна...
Богові все відомо.
Та виросла більша іще стіна...
Руйнуючи стіни дому.
Дім,-який серцем своїм зову.
Дім,де біда й утрати.
Й пісню співа,-колискову нову...
З дитинства,у домі,-Мати.
Я не маленька уже давно...
Та в дім,часом повертаюсь.
І п'ю невідоме мені вино.
І каюсь. Сильніш все каюсь.
Бо біль розриває мене навпіл.
І тиша кричить словами.
Я вже доросла та мій уділ...
Звертатися знов до мами.
До мами й Бога...ну що ж нехай.
Таки я вільна серцем й душею.
Тому і спогади,-рідний край...
Тому і рідних,в душі,-лелію.
Неначе квітку,неначе цвіт...
І мов маленька сонцю радію.
Пройшло не мало повз мене літ...
Та бути лютою,не умію.
(Понкратова.О.В.)
Сильний i вирваний з контексту бiль
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120122507968
Свидетельство о публикации №120122507968
Рецензии
