Поїзд мчить так шалено, мов звивисте слово.
Підпис грудня стоїть на серветці із хмар.
Паровоз попереду, як буква уже заголовна.
Позаду, немов точка, сигнальний ліхтар.
Я поїду, та ви йдіть до мене ізнову,
на сторінку-платформу віршів полотно,
конче треба читати хурделицю-слово,
хоч й розтане у мокрому снігу воно.
coverсія
Зимовий експромт на серветцi
© Copyright: Петр Скорук, 2020
Свидетельство о публикации №120122504201
Свидетельство о публикации №120122504201
Рецензии
