СвоЕ

Від почАтку – громИ.
Потім, Світло і Час,
Де побачили ми
Започатими нас.
Обсяг твЕрді до ніг –
Положили віки.
Ти і Я, хто як міг,
Брав своє, в дві руки.
На твоє... на моє...
Ні покрИшки, ні дна!..
Лише думка одна: –
Хто ми є? Хто... ми є?


Рецензии