Таке, собі не то що не прощУ,
Скажу по-гІрше: Не дозволю,
Не бачити небес після дощу,
Під сонце – теж,
не виплестись на волю
Де, з краю-в-край,
неначе: небом – рів.
Де, ніби хтось,
до неба витяг рАло.
Усі, що має небо з кольорів,
Рай-райдуга у себе увібрала.
Отож, нехай ідуть такі дощі:
Не рАдій — з неба щоб, а рАдо
Рай-райдуга лягла на овощІ;
На плід – інтимного... і саду.
Ото ж, нехай...
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120122103324
Свидетельство о публикации №120122103324
Рецензии