Дощ – пролився...
Чуєш, ливню?
Я тебе покликав, Лій!
Толку з тебе – ні на гривню.
Зіпсував ти нАстрій мій.
Не пізнав, чи що, на пОдив?
І повівся, наче крут:
На очах моїх нашкодив,
Та й пішов. А я ось – тут.
Ти мене, скоріш з нічев’я,
А можливо, просто збіг.
На мій день, десяте червня,
З голови зі-прав до ніг.
Ну, і я не травка – тЕрен!
Відповідністю… Авжеж!
І тобі колись, будь певен,
Залюбки віддячу – теж.
Д о Щ
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120122002942
Свидетельство о публикации №120122002942
Рецензии