Рiздвяна Бiблiя

Сценка

Дійові особи:
Автор:
Дівчинка
Хлопчик
Біблія
Авраам
Сарра
Мойсей
Давид
Ісая
Даниїл
Михей

Автор:
На вулиці холодно, завтра Різдво,
Гуляв за вікном сильний вітер,
В кімнаті ж затишно. Каміна тепло.
Захоплено граються діти.

Дівчинка:
Послухай.
Набридло в піжмурки! Давай
Пограємо у телефонах.
Або помалюємо.

Хлопчик:
Точно!
Стривай…
Набридли вже ті телефони.
Давай ми театр влаштуєм. Вдягай!

Дівчинка:
Не хочу. Сваритимуть знову.
Та й потім все заново те прибирай
Порушимо радість святкову.

Хлопчик:
Тоді почитаєм. Лише уяви,
Як раптом здивується мама.
Усе вже прибрали і скрізь підмели,
Ще й книгу читаєм в піжамах!

Дівчинка:
Цікаво! Давай. Тільки книгу яку?

Автор:
Захоплено стали шукати…

Хлопчик:
Казки вже читали. Якусь не нудну,
Цікаву б, нову підібрати.

Дівчинка:
Поглянь, тут бабусина Біблія є,
Старезна! Давай почитаєм

Хлопчик:
Вона ж для дорослих. Ти знов за своє…

Дівчинка:
А може нове щось дізнаюсь…

Автор:
Та раптом на вайбер прийшла смс,
Це в групу хтось кинув мультфільми
Про все нереальне та повне чудес,
І діти забули про цінне.

Аж раптом!

Хлопчик:
Ти плачеш, сестричко, чому?

Дівчинка:
Не плачу. Це ти певно плачеш!

Автор:
Прислухались. Чують крізь тишу німу
Неначе ридання дитячі.

Хлопчик:
Ей, хто там?

Дівчинка:
Ой, страшно!

Хлопчик:
Не плач, постривай!
Це звуки з книжкової шафи.

Автор:
Сестру заспокоїв.

Хлопчик:
Давай, відчиняй!

Автор:
По тілу побігли мурахи.

Біблія:
Не можу, бо рук я не маю і ніг.
Я книга. Візьміть мене діти.

(Хлопчик бере книгу)

Біблія:
Спасибі, ти дуже мені допоміг,

Автор:
І стали вже втрьох гомоніти.

Хлопчик:
Я так здивувався, невже є книжки,
Що вміють, як ти, говорити?

Дівчинка:
Ще й мовою! Точно як люди. Як ми!
Хто міг би таке уявити?

Біблія:
О, те що говорю, не диво іще
Я можу вам все розповісти.

Хлопчик:
Я чув вже, здається, про тебе одне
Від хлопчиків-євангелістів.

Біблія:
Послухайте.
Біблія – книга жива
В ній все що написане – правда.
Бо кожне словечко сам Бог диктував,

Дівчинка:
Цікаво! Знайомству я рада.

Хлопчик:
Ой хто це? І звідки до нас ви прийшли?

Авраам:
Мандруєм з далекого краю.
Раніше у Урі халдейськім жили,
А зараз живемо в Харрані.

Сарра:
Я Сарра. Це мій чоловік Авраам.

Хлопчик:
Ми ж вчили це в школі недільній!
Бог другом своїм Авраама назвав
Бо Богу він щиро повірив!

Авраам:
Це правда. Я сина у Бога просив
І Бог обіцяв його дати,
Я Богу повірив і Він все зробив,
Хоч важко так було чекати.

Дівчинка:
Чудово, та тільки яке до Різдва
Скажіть, це відношення має?

 Авраам:
Я предок євреїв, Ісуса Христа,
Моїм сином Христа називають.

Дівчинка:
А! Знаю, ми теж маєм свій родовід
Пра-прадід, за ним прабабуся,
І так аж до мене, великий наш рід
Усіх не згадаю, зіб’юся.

А це хто?

Хлопчик:
Здається я знаю, дивись у руках
Тримає він з каменю плити,
Це точно Мойсей. Не багатий в словах

Мойсей:
Пробачте, не вмію я сам говорити.

Біблія:
Ви вірно сказали. Це справді Мойсей
Що вивів народ свій із рабства,
Він лагідний вождь, найскромніший з людей,
З Ісусом тепер в Його царстві.
Раніше в пророцтві народу сказав,
Що Бог ще пошле їм надію,
Такого ж пророка, як він обіцяв,
Спасителя світу, Месію.

Дівчинка:
Погляньте, до нашого дому йде цар!
Як добре, що ми все прибрали

Біблія:
В дитинстві Давид був звичайний вівчар,
А згодом царем стане славним.

Давид:
Ісуса Давидовим Сином зовуть,
Я теж у Його родоводі.
Гаразд, мої друзі, мир з вами, я в путь

Автор:
Новий гість стоїть на порозі.

Дівчинка: Ой!

Ісая:
(швидко йде, зупиняється, читає)
«Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить…»
Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл.

Дівчинка:
Бібліє! Цей чоловік теж з родоводу Ісуса?

Біблія:
Ні. Це Ісая. Він Божий пророк,
І також звіщав про Месію.

Ісая:
Бог їм давав не один вже урок,
Жаль, вони не розуміють.
(швидко йде)

Хлопчик:
Дивно, чому це вони всі спішать?

Дівчинка:
Щоб поклонитись Месії
Скоро Різдво і багато ще свят…

Біблія:
Боже пророцтво у дії.

(Заходить Даниїл)

Дівчинка:
Йде хтось багатий, напевно з зірок?

Хлопчик:
Ні. Він зовсім не пихатий.
(тихо, до Біблії)
Бібліє, хто це? Він також пророк?

Біблія:
Так, Даниїл його звати.

Даниїл:
Я – Даниїл, головний з мудреців
Що при царі в Вавилоні,
Сон, що забув він, йому розповів

Дівчинка:
Ви у Христа родоводі?

Даниїл:
Ні, я не родич Ісуса Христа,
Але вживу його бачив
Друзів моїх від вогню вберегла
Сила Христа…

Хлопчик:
Оце знаки!
Вас же від левів ще Бог захистив?

Даниїл:
Так, друже, вірно сказав ти.
Бог того часу щось дивне зробив
Просто закрив левам пащі.

Автор:
Знов здивування в очах дітлахів

Хлопчик:
Що ж це так квапляться гості?
Я б теж те місце відвідать хотів…
Біблія:
Друже, та це ж дуже просто!
Глянь, ось у гості заходить Михей,
Слухай його ти уважно,
Він із пророків, сміливий єврей
Добрий, надійний, поважний.

(Заходить Михей)

Михей:
І ти, Віфлеєме, земле Юдина, нічим не менший серед інших володінь Юди, бо з тебе вийде Вождь, Який пастиме народ Мій, Ізраїля.

Дівчинка:
То, значить, все сталося у Віфлеємі?!

Хлопчик:
Точно ми ж пісню учили таку!