Стелився сніг, як ковдра, по землі.
Ховав життя твого загубленні маршрути.
Колись ти йшов сміливо в заметіль.
І точно знав, де треба повернути.
Точнішь не знав, а десь із глибини,
Тебе вела жага чогось нового.
Хотілось більш пізнати цей шаленний світ.
Його сузірря: мертвого-живого.
Його красу, чарівність, колорит
Крізь Сонця промені летіти далі неба.
Гортати книгу власного життя,
Не відчуваючи, що в чомусь є потреба.
Кохати вчитися, шукаючи себе.
Ділити почуття зі світом поруч.
Кермо тримати міцно майбуття,
Керуючи своє життя власнОруч.
Так і було, миттєвість, чи роки,
Чи може то була всього- примара?
На варті твоїх мрій і відчуттів,
Завжди сміялась кармою сансара.
Ніхто не знає, світ в тобі мовчить.
Він вже втомився, навіть не дивує.
Зосталось трохи ще важливих слів.
Сказати встигнеш? А чи хтось почує?
Сансара
© Copyright: Владимир Фадеев, 2020
Свидетельство о публикации №120121900445
Свидетельство о публикации №120121900445
Рецензии