Тодар Кляшторный. О чём шумят над озером берёзы?..

О чём шумят над озером берёзы?
О чём толкуют волны камышу?
А я– под полнолуния гипнозом,
или под хмелем мудрости пишу?

Как отгадать?!
А впрочем и не стоит
концов причин неведомых искать.
Не филос 'оф...  под небом на постое,
я ль звездочёт, чья мудрость есть тоска?

Мне не дала природа тонких граций,
и я не зять хозяина, не кум...
Но не к лицу мне бедности бояться,
хоть я небес богатства не приму:

где за медяк иные гнули шеи,
я творческою дерзостью горел.
Моё богатство– лира– из волшебных,
мой рок– погибнуть ради «жил как пел».

Я гомон былок сердцем ощущаю,
я даже слышу поступь серой мглы,
и оттого обиды всем прощаю,
сколь эти струны одному милы.

Коль так, и ночь с луною под гипнозом,
и я под хмелем музыки житья:
стихи мне шепчут белые берёзы,
волны озёрной сказку слышу я.

перевод с белорусского Терджимана Кырымлы


Аб чым шумяць над возерам бярозы?
Аб чым гамоняць хвалі між трысьця?
Ці гэта ноч і месяц пад гіпнозам?
Ці я пад хмелем мудрасьці жыцьця?
 
Як разгадаць?!
А ўрэшце і ня варта
Канцоў прычын няведамых шукаць.
О, не філёзаф я... і не на зорнай варце,
Каб таямніцы сьвету вартаваць.

Мне не дала прырода тонкіх грацый,
I я ня зяць уласьніка, ня кум.
Мне не належаць скарбы і багацьце,
Хоць я і сам багацьця не вазьму.

Дзе за капейку голаву хілілі,
Там я ішоў пагардаю зарэць,
Маё багацьце– песьня творчай ліры,
Мне наканована у песьні дагарэць.

Я кожнай хвойкі гоман адчуваю,
Я чую крокі нават туманоў,
Таму і злосьць і крыўду прабачаю
У лёгкім тлуме творчых аганькоў.
 
Таму і ноч і месяц пад гіпнозам,
А я пад хмелем музыкі жыцьця.
Мне шэпчуць вершы белыя бярозы,
Мне шэпчуць казкі хвалі між трысьця.

Тодар Кляшторны


Рецензии