Так додолу падала світла голова
Роздягнули злидні, витрясли усе,
Богові молилися і не знали де,
Відшукати щастя і любов пізнати,
Янгола чи біса нам с тобой чекати.
Ось упали з криком на ікони сльози,
Краще бачить з неба як лютує горе,
Притискає серце, мучить і калічить,
Витісняє душу ненависть, жадоба.
Так піддай нам сили у бою жорстокім,
Не змиритись більше із таким позором,
Дай побачить сонце в темряві холодній,
І у руки биті, і у тіло світле,
Дай надію Боже серцем не зломитись.
Так додолу падала свiтла голова
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2020
Свидетельство о публикации №120121609442
Свидетельство о публикации №120121609442
Рецензии
