Сирі каштани на порозі,
Зів'яле листя та вода,
Жбурляє так грайливо,
Зухвала осінь молода.
І все кудись тече, біжить,
Змива потоком літній жар,
Проміння сонця лиш намить
Освітить сум минулих ран.
Хутчіш від зливи в переходи,
Де яблука та виноград,
Що їх розклали на дорозі,
Під спів підземних серенад.
Приймати чашку кави,
З незграбних і закоханих долонь,
Наш світ трагічний та цікавий,
Цієї осені спалахує вогонь.
Жовтневе
© Copyright: Пикалюк, 2020
Свидетельство о публикации №120121606946
Свидетельство о публикации №120121606946
Рецензии