Здається все. Зі мною це навіки.
Трикляті спогади - осточортіла річ,
Що від безсоння не найкращі ліки
В спекотну і важку лютнЕву ніч.
Із неба сніг посипав, попіл наче,
Усі на пам'яті поховані стежкИ...
Чи міг би уявити ти таке, юначе,
Що найтепліші спогади важкі?!
Маленькій дім і посміхається бабуся.
Неділя, Літо, щойно смажені млинці...
Як все це сталося?! Ніяк не розберусь я.
Чи може вигадав я декорації оці?
Те добре, що стара на власні очі
Як дім, мов парірець палА
Не бачила тієї градової ночі,
Бо рік вже міцно як спалА...
Із того часу зовсім втратив спокій,
Ще й без запрошення приходять в мої сни
Знайомі, що лежать по різні бOки
Цієї клятої війни...
Млинцi
© Copyright: Пётр Троян, 2020
Свидетельство о публикации №120121405763
Свидетельство о публикации №120121405763
Рецензии