Ніч говорила тихим стоном.
Кричала тиша навкруги.
І пила чай з смачним лимоном,
Таким п'янким.
Сховала все,усе що можна...
Той погляд звав у далечінь.
А я дивилася тривожно...
Вітер шептав:-Спочинь.
Серце збігало від задухи...
Стражденне бавилось в-ві сні.
А тіло..? Тіло,а ні руху.
Весь біль в мені.
На неба чорнім простирадлі,
Яскраві зорі,-мов баштан.
І десь далеко при дорозі...
Цвіте каштан.
У тиші голос,дух потужний...
Звернення тиші до душі.
І хтось могутьній і великий...
У голову вклада вірші.
Вершить ту долю,практикує...
Ну що ж ти пісню не співа?
Час од часу мене лікує...
У серденько вклада слова.
(Понкратова.О.В.)
Нiч говорила тихим стоном
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120121309916
Свидетельство о публикации №120121309916
Рецензии