Не буває душа – нічиЯ.
Та й не визріти їй по другому.
Не одне, в мене тисячі – "Я",
Всі – мої! Не віддам їх нікОму.
В мене тисячі – Я. Всі – мої!
Різнолике надбАння у мене
Вічно – в рУсі: вони – рушіЇ,
Ними в мене наповнені вени.
ПерегУки пригОд і стихій:
Я – не я, лише спОгади рвІйні.
КругозІр не гамується мій ;
Він в мені, на налЕжному рівні.
Перетнувши канву межовУ
На слизькій, на подоланій милі,
Ледве-ледве живу-не-живу!
А сумління, а руки – при ділі.
Десь, далеко сьогодні, з колись
ПогодИнно, поденно, рокАми
«Я» – тримало, тримає руками,
У планети розхитану вісь.
Я
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120121203085
Свидетельство о публикации №120121203085
Рецензии