Коли блукає в нетрях листопада
забутий птах, що не летить у вирій,
самотній одинак. В прозорій тиші
луна в ночі твоя останняя рулада,
як гіркий спомин моїх давніх мрій
- мінлива хмарність у моїй душі,
одвічна туга в світі листопада.
Ми багато в чому схожі з природою, зокрема в "хмарності", яку, до речі, визначають за 10-бальною шкалою (від "ясно" до "похмуро"). Хай частіше буде ясно на душі, і це не завжди суперечить самотності...
Скільки ж листопадів не бачилися! Щирі вітання!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.