«В рідній хаті стіни душу гріють» -
Кажуть люди мудрі і великі.
Хто раз відцурався Батьківщини,
Той її не матиме довіку.
І не житиме у серці в нього спогад
Про найпершу пісню колискову,
Про садок вишневий, заповітний,
Де стрічав зорю він світанкову.
Не чекатиме його старенька хата,
Не шумітиме у пам»яті тополя,
А життя його самітнє буде гнати,
Немов вітер перекотиполе.
Він – безрідний, й сам себе картає –
Найсвятіше як зміг загубити?
Чужі стіни душу не зігріють,
Рідних – не знайти і не купити!
Р1дна хата
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2020
Свидетельство о публикации №120121107340
Свидетельство о публикации №120121107340
Рецензии