Десь там, в Чорнобилі, я знаю,
Звила лелек сім»я гніздо.
Життя, любов не мають краю,
Як і душі гірке тепло.
А в полинах колись, я вірю,
Ще буйно проростуть жита,
І мальва дзвоником розквітне
Біля порожнього вікна.
І прийде гомін, сміх і галас
У кожне страчене село.
Я прагну дуже, щоб так сталось,
Щоб все ж життя перемогло!
Пророцтво
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2020
Свидетельство о публикации №120121107069
Свидетельство о публикации №120121107069
Рецензии